Актуалізація модерну як найегоцентричнішого літературного напряму широко демонструє можливості психопоетики, котра постає на зрізі літературознавства й психологічної науки. Використання здобутків останньої не обмежується залученням психоаналітичних концепцій, а зорієнтоване на взаємодіюпсихоаналізу, аналітичної, класичної, гуманістичної та егопсихології. Погляд на письменника та його творчість у книзі репрезентується шляхом віднайдення нерозривного зв’язку між мегатекстом та особистістю, оскільки послугування психопоетикальним інструментарієм сприяє реконструкції психопортрета митця, що, відповідно, оприявнює секрети його творчої лабораторії Методичні блоки, літературно-критичні статті й художні ілюстрації, введенні до книги, супроводжують процес осмислення українського модернізму на рівні особистості окремого митця та його мегатексту